“Нехай люди завжди люблять і прославляють Божу волю…” (св. Альфонс)
«Суттю правдивої любові Божої є: посвятитись цілком Богові, залишатися завжди у всьому з’єднаним з волею Божою і зжитися з нею на віки» (св. Герард)
«Воля Божа» є дуже важливою темою у редемптористській духовності, зокрема в альфонсіанській і герардіанській. Св. Альфонс говорив, що вся наша досконалість полягає на сповненні Волі Божої. Правдоподібно не одна людина питає себе: «а що ж таке Воля Божа»? Як її пізнати і виконувати? Не будемо вдаватися до теологічного означення категорії «Воля Божа», а розглянемо її в більш практичному аспекті, так як її розуміли Альфонс і Герард… Розпочнемо, мабуть, із св. Герарда. Усі біографи святого згоджуються з тим, що центром духовності Герарда було з’єднання з волею Божою. Святий бачив що воля Божа відносно всього людства і кожного людського існування є життя, повнота і щастя (Йо 10,10). Це воля такого Бога, який – як пише св. Альфонс – «захотів вчинити наше щастя своєю славою».
Для Герарда крокувати в світлі «прекрасної волі» Божої, означає прямувати безпечно, автентично і правдиво. Найкращим середником щоб нас зцілити, на думку святого брата є завжди чинити, у всьому, Божу волю: «Завжди з радістю треба виконувати волю Бога». З’єднання з волею Божою було неустанним діянням Герарда, аж до його ложа смерті. Визнав це сам своєму настоятелеві отцю Кайоне: «Уявляю собі, що це ліжко є волею Божою і я є до нього прикутий, щоб виконалась воля Божа». На дверях своєї келії попросив, щоб прикріпили напис, на якому великими літерами було написано: Тут виконується воля Божа, як Бог хоче і як довго Бог хоче».
З вище наведених цитат бачимо що в святого Герарда «воля Божа» означає перед усім практичний аспект «здійснення» і «погодження» з тим що трапляється з ним у повсякденному житті. У цьому пункті Герард був цілковито згідний з візією св. Альфонса.
Св. Альфонс пише: «Вся наша досконалість полягає на любленні нашого наймилішого Бога. Любов є зв’язком досконалості (Кол 3,14). Однак вся досконалість любові до Бога полягає на з’єднанні нашої волі з найсвятішою волею Бога. Це є особлива риса любові: єднати прагнення люблячих так, щоб стались однією волею».
«Якщо прагнемо цілковито приподобатись серцю Бога, стараймося уподібнитись у всьому до Його святої волі; і не тільки уподібнитись, але й ототожнитись з тим, що Бог розсудить. Згідність з волею Бога показує, що ми поєднюємо нашу волю з Його. Однак з’єднання закликає про багато більше, а саме щоб ми з нашої волі і волі Божої зробили одну у той спосіб, щоб не хотіли нічого іншого, як тільки того, чого хоче Бог і щоб воля Бога була завжди нашою волею». Ось так, в такий трохи догматизований спосіб св. Альфонс пояснює нам про «Волю Божу». «Воля Божа» – згідно із думкою обидвох святих редемптористів є всім для людини (щастям, радістю, успіхом, тощо). І навпаки, якщо людина йде (свідомо) всупереч Божій волі, вона не буде щаслива, а в найгіршому випадку може призвести до краху. Св. Герард казав так: «Власна воля – згуба душі».
Вартий уваги один фрагмент листа св. Герарда за 24 квітня 1752 року (до сестри Марії від Ісуса), у якому читаємо: «Воля Божа є єдиною підпорою наших душ… Чого ж іншого хоче від нас Бог як не того, щоб Його божа воля сповнялася завжди досконало…». В іншому листі знаходимо ще одну цікаву думку: «Рівно ж і серед труднощів (мова йде за якийсь хрест) можемо перебувати в радості і зростати що раз більше приймаючи волю Божу». Це є ще один аспект духовності герардьянської: в найбільш болючих хвилинах – бути завжди радісним. Cвятий тільки про одну річ думав: як любити Господа Бога і в терпіннях виконувати Його волю. У важких життєвих хвилинах Герард покладав надію на Бога кажучи: «Маю в Бозі надію, що мене не опустить, а завжди буде мені помагати, щоб я чинив його найсвятішу Волю».
Однак Воля Божа для Герарда це не тільки середник вмертвіння чи тягар, але і пропозиція повноти і щастя: «Деякі стараються робити те чи інше, а я стараюсь виконувати Волю Божу». Сестрі Михайлині не вагається пригадати, що не залишається в ньому нічого, поза волею Божою: «Говоріть, що задовольняюсь волею Божою. Так є, заберіть мені її, і побачите, що нічого в мені не залишиться!».
На кінець ознайомимось ще із деякими практичними вказівками св. Альфонса щодо волі Божої. Св. Альфонс Лігуорі багато пише і проповідує на тему «Воля Божа». З під пера Найревнішого Вчителя друком виходить навіть окрема брошурка «Нехай буде Воля Твоя» (є перекладена українською мовою). Цей «золотий» твір Доктора Церкви є одним з найкращих духовних писань з альфонсіанської духовності, а особливо що стосується теми волі Божої. Альфонс як і Герард переконаний: все походить від Бога, буде так як захоче того Бог. На цій фундаментальній аксіомі Альфонс будує свою теологію Божої волі: «Все що робиш, чинити єдино з волі Божої».
Святий Засновник задає собі питанням: «У чому особливо належить погоджуватись з волею Божою?». Виходячи із багатого духовного досвіду і фундаментальної аксіоми пише:
1. У дрібних речах (знести слово, прийняти життєву ситуацію, тощо);
2. В часі хвороби. Альфонс особливо підкреслює, що треба погоджуватись з волею Божою у часі хвороби, наводячи переконання вченого Блозія: «Хто при смерті збудить в собі акт досконалого піддання волі Божій, хоч би навіть був найбільшим грішником у світі, буде звільнений не тільки від пекла, але і від чистилища»;
3. У природних схильностях. Що тут мається на увазі? Наприклад, хтось народився неповносправним чи сліпим, тощо;
4. У внутрішніх утисках (або терпіннях) духа. На думку св. Альфонса, для душ, які люблять Бога, найчастіше це є найтяжчим хрестом. Трохи вище, ми вже розважали як щодо цього ставився св. Герард. Так направду, визнає св. Альфонс, зносити такі стани є дуже не легко і прикро. Однак, навіть в таких ситуаціях, треба погоджуватися з волею Божою і казати: «Боже, прошу Тебе, щоб в мені сповнилася Твоя воля». Альфонс пропонує побожним душам зранку і часто під час дня з’єднувати свою волю з Божою таким молитовним актом: «О, Ісусе, не моя, лиш Твоя воля нехай станеться». А ціль усіх молитов християнина, згідно із думкою Доктора молитви, мають бути зведені до одного: як найдосконаліше і в усьому сповнити Божу волю.
Отже, в Альфонса як і в Герарда бачимо: Божа воля у всьому.
Воля Божа є ключем духовності обидвох святих редемптористів і займає поряд з любов’ю і молитвою чільне місце.